Незнімні шини як засіб ортопедичного лікування у разі генералізованого пародонтиту, ускладненого частковою втратою зубів.

Незнімні шини як засіб ортопедичного лікування у разі генералізованого пародонтиту, ускладненого частковою втратою зубів.

За умови початкової стадії захворювання і в разі атрофії кісткової тканини І ступеня можливим є використання шин-протезів в окремих функціонально орієнтованих групах зубів, що пояснюється частковим збереженням резервних сил пародонта. У групі бічних зубів ці апарати використовують, якщо втрачений другий премоляр, перший чи другий моляр. За відсутності двох центральних чи двох бічних різців у групі фронтальних зубів використовують шину, яка включає в себе зуби фронтальної групи. У групі бічних зубів за наявності названих дефектів найкращої іммобілізації досягають за допомогою мостоподібного протеза, фіксованого на суцільнолитих екваторних коронках, у групі фронтальних зубів — у разі використання мостоподібного протеза, фіксованого на напівкоронках, елементах шини Мамлока, суцільнолитих металокомпозитних чи металокерамічних коронках.
Іммобілізувальний та естетичний ефект належним чином досягається використанням модифікованих мостоподібних протезів, фіксованих за допомогою клейких композитних матеріалів.
Особливістю шинувальних мостоподібних протезів, які фіксуються за допомогою клею, є обов"язкове перекриття металом різального краю як у разі використання напівкоронок, такі за наявності вестибулярних ретенційних відростків. Призначення цих відростків — протидіяти зміщенню рухомого зуба у вестибулярний бік під час потрапляння на нього харчового комка і, відповідно, запобігати відриву його від фіксованої на інших зубах шинувальної конструкції. На всіх бічних зубах вестибулярні відростки розміщуються на оклюзійній поверхні без перетину клінічної лінії пояса зуба. Вони повинні бути значної ширини в ділянці переходу з контактної поверхні зуба на вестибулярну і товщиною меншою ніж 0,5 мм.
У разі застосування незнімних видів шин у тілі протеза доцільно створити місце для розміщення перекидних елементів опорно-утримувальних кламерів. За умови прогресування резорбції кісткової тканини та появи рухомості шинованих зубів такий засіб дозволить застосувати знімну шину, не переробляючи вже виготовлені незнімні конструкції. Знімна шина забезпечить іммобілізацію по дузі у поєднанні з парасагітальною стабілізацією. Вона складатиметься із бюгеля, двох перекидних елементів (типу подвійного кламера Акера) у групі бічних зубів і кламерів Акера — на ікла.
У початковій стадії розвитку пародонтиту, що поєднується з відсутністю великої кількості зубів, необхідно застосувати стабілізацію по дузі чи по дузі в поєднанні з парасагітальною стабілізацією. У разі атрофії I—II ступеня часткова стабілізація лише в ділянці окремих зубів неефективна. Включення в єдиний блок зубів, що залишилися, дозволить рівномірно перерозподілити жувальний тиск, який діє безпосередньо на зуби і передається з тіла протеза. У конструкціях шин-протезів повинні бути усунені всі чинники, які призводять до перевантаження опорних зубів. Регулювати передачу жувального тиску з проміжної частини шини-протеза можна, вирівнюючи кути нахилу коронкової частини опорних зубів, зменшуючи ширину штучних зубів.