3.
Між функцією жування і кровообігом у тканинах пародонта існує тісний зв"язок.
4.
Зміна функції жування зумовлює порушення гістофункціональних взаємовідношень у системі зуб—пародонт, що проявляється розвитком гіперемії, спочатку реактивної, а потім і застійної.
5.
Під терміном "травма", "перевантаження" пародонта, як і "травматична оклюзія", слід розуміти таку зміну функції жування, коли зуб чи група зубів піддаються подовженому в часі, однотипному впливові жувального тиску, що зумовлює спотворення судинних реакцій.
6.
Руйнівна дія незміненої функції жування може проявлятися на тлі дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта (наприклад, у разі цукрового діабету).
7.
Патологічна рухомість зубів на початковій стадії захворювання зумовлена набряком тканин, пізніше посилюється унаслідок прогресивної деструкції волоконного апарату і кісткової тканини пародонта.
8.
Патологічна рухомість за умови незміненої і порушеної функції жування — провідний чинник у прогресуванні деструкцій тканин пародонта.
9.
Деструкція тканин пародонта значно знижує їх витривалість до вертикального і, особливо, спрямованого під кутом до довгої осі зуба навантаження, знижує рівень адаптації та компенсації.