Незначні порушення оклюзії та стоншені внаслідок патологічної стертості випнуті краї зубів згладжують за допомогою вибіркового пришліфування останніх. У всіх випадках необхідно зберегти висоту центральної оклюзії.

З метою сповільнення розвитку генералізованої патологічної стертості доцільно створити трьохпунктний контакт із зустрічними штучними коронками на антагоністах у фронтальному та бічному відділах зубних рядів, насамперед на зубах із найбільш вираженою стертістю. Штучні коронки не тільки сповільнюють або гальмують процес руйнування твердих тканин зубів, але й сприяють збереженню анатомо-фізіологічної гармонії жувального апарату. На бічних зубах розміщують металеві вкладки, коронки з облицюванням та вкладками. Більшість лікарів використовують штамповані металеві коронки. Але у зв"язку із властивими їм недоліками (швидко протираються, глибоко занурюються в ясенну борозну, руйнуючи колову зв"язку зуба, та сприяють перебігу хронічного запального процесу у крайовому пародонті, розцементовуються, сприяють розвитку колового пришийкового карієсу), перевагу слід віддавати суцільнолитим металевим коронкам.

За наявності дефектів зубних рядів згідно з показаннями використовують мостоподібні, пластинкові чи бюгельні протези, створюючи множинний контакт між зубними рядами і розвантажуючи функціонально перевантажені зуби.

Після заміщення дефектів зубних рядів мостоподібними протезами зуби-антагоністи, що контактують з ними, покривають коронками.