Замісні протези.

Замісні протези.

Застосовують у разі дефектів щелеп вроджених, набутих унаслідок травми чи операційного втручання (резекції). їх призначення — замістити втрачені тканини, органи, відновити порушені функції (жування, ковтання, мовлення), підготувати ложе (протезне поле) для постійного протеза.
Протези, виготовлені у разі резекції щелеп, називають післярезекційними. Розрізняють безпосереднє післярезещійне протезування — замісний протез готують до операції і фіксують відразу після операції (на операційному столі); віддалене протезування — протез готують через певний проміжок часу після епітелізації рани (раннє протезування) чи після її повного загоєння (через З— 4 міс і більше).
Кожен з цих видів протезування має своє призначення, але віддають перевагу безпосередньому протезуванню. Безпосередньо застосований протез запобігає зміщенню прилеглих тканин, фрагментів щелепи, забезпечує загоєння тканин ранової поверхні без рубців, що стягуються за формою протеза. При цьому формується ложе для наступного протезування, запобігається западанню м"яких тканин лиця на ділянці вилученої частини кістки, ліквідується деформація обличчя. У разі протезування верхньої щелепи відокремлюється ротова порожнина від порожнини носа, забезпечуються чіткість вимови, а також процес жування (без проникнення їжі в ніс). Хворий після операції менше відчуває незручності, що усуває негативний вплив на психіку.
Конструкції протезів, які застосовуються у разі резекції нижньої щелепи, обумовлені розміщенням і розміром вилученої ділянки щелепи. Розрізняють резекції підборідної ділянки, половини нижньої щелепи, іноді з екзартикуляцією (ампутацією головки нижньої щелепи), і майже повне чи повне видалення її.