Обтуратори, які застосовують у разі дефектів твердого піднебіння. До них відносять базисну піднебінну пластинку. Фіксують її так: за наявності всіх верхніх зубів — шляхом щільного прилягання до піднебінної поверхні зубів чи перекидними кламерами; у разі часткових дефектів зубного ряду — звичайними одноплечими гнутими кламерами; за відсутності зубів — як повний знімний протез (адгезія, клапанна фіксація) навколо отвору на піднебінні. Обтуратор може бути виготовлено як бюгельний протез із обтуруючою частиною.

Обтуратори у разі дефектів твердого і м"якого піднебіння мають дві частини: фіксувальну і обтуруючу. Залежно від характеру рухомості обтуруючої частини розрізняють три типи таких обтураторів.

І тип — жорстке з"єднання обтуруючої частини з фіксувальною. До нього належать обтуратори Сюєрсена, Шредера. Недолік обтураторів цього типу — травмування рухомих м"яких тканин нерухомою обтуруючою частиною протеза.

II тип — обтуратори з рухомою обтуруючою частиною. Базис з"єднують з обтуратором за допомогою круглої пружини, еластичної металевої пластинки (плоскої пружини), шарніра чи виготовляють обтуруючу частину з еластичної пластмаси. До цього типу обтураторів належить обтуратор Шильдського, обтуратор Ільїної-Маркосян, обтуратор Померанцевої-Урбанської (клапанний обтуратор).

III тип — обтуратори без звичайного фіксувального базису.

Плаваючий обтуратор Кєза розміщується на ділянці дефекту і тримається завдяки точній відповідності його країв краям тканин, що оточують дефект. Тому край обтуратора готують у вигляді борозни, яка за формою відповідає краям дефекту. Застосовують обтуратор у разі щілиноподібних дефектів піднебіння у дітей.

Двошаровий плаваючий обтуратор. Із жорсткої базисної пластмаси виготовляють частину обтуратора, яка прилягає до твердого піднебіння, а з еластичної — частину, спрямовану у порожнину глотки, і ту, що заміщує дефект м"якого піднебіння.

Розсувний протез з еластичним обтуратором (клапаном) застосовується за необхідності стимуляції росту і розвитку щелепи у дітей з незрощеннями.