Показаннями до клінічного застосування стоматологічних (дентальних) імплантатів є:.
1) беззубі щелепи (особливо нижня) з високим ступенем атрофії коміркової частини чи коміркового відростка;.
2) одинокий дефект зубного ряду за умови інтактних сусідніх зубів;.
3) наявність дистально не обмеженого дефекту (І і II класів за Кенеді);.
4) наявність великого за протяжністю дистально обмеженого дефекту (III клас за Кенеді);.
5) наявність великого за протяжністю дефекту у фронтальній ділянці (IV клас за Кенеді).
У кожному названому випадку необхідно глибоко проаналізувати мотивації пацієнтів, вияснити причини відмови від знімних конструкцій і ретельно оцінити можливість використання імплантатів. Теоретично будь-яка ділянка щелепи може бути відновлена за допомогою дентального імплантата з обов"язковим урахуванням протипоказань до його використання.
Для успішного використання імплантатів необхідно враховувати такі основні вимоги:.
1.
Ширина кісткової тканини в щелепно-язиковому відділі повинна бути не менша ніж 6 мм.
2.
Відстань між коренями сусідніх зубів — не менша ніж 8 мм.
3.
Товщина кістки над нижньощелепним каналом і нижче від верхньощелепної пазухи — 10 мм (або необхідна спеціальна оперативна підготовка).
4.
Для виготовлення супраконструкції з опорою на імплантати відстань між зубними дугами повинна становити 5 мм.